Галина Петрів: Опис досвіду

Формування мовленнєво-комунікативної компетентності учнів на уроках словесності

Для вчителя словесника основним знаряддям праці, звичайно, є мовлення, як усне,так і писемне. Це найефективніший засіб педагогічного впливу на учня,засіб передачі знань, виховання тощо.

С.Омельчук

АКТУАЛЬНІСТЬ ДОСВІДУ

Початок ХХІ ст. – це час визначення стратегічних орієнтирів, народження нової якості життя. Сучасні суспільно-економічні відносини змушують людину виявляти активну життєтворчість, мобільність, самостійність. Наразі піднімаються проблеми про постійне самовдосконалення і розвиток особистості, яка може керувати швидкозмінюваними процесами в навколишньому середовищі, а не залежати від них, адже вперше в історії людства покоління ідей і речей змінюються в часі швидше, ніж покоління людей (за визначенням Е. Тоффлера).

У Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти (затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392), сказано, що він ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного й діяльнісного підходів.
Одним з основних напрямків реалізації компетентнісно орієнтованого навчання є формування мовленнєвої компетентності школярів, що полягає у розвитку здатності слухати, читати і розуміти текст; сприймати й відновлювати інформацію; вести діалог; переконувати й відстоювати власну точку зору; висловлювати власні думки й міркування.
Сьогодні йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, самореалізовуватися – одним словом, компетентної особистості.
Життєва компетентність учня – це запорука його успішного входження в систему соціальних, економічних, політичних та культурних відносин.
Інтеграційні процеси у світі зумовлюють взаємопроникнення культур, мов різних націй. У епоху масового поширення спілкування через електронні носії відбувається, на жаль, знецінення безпосереднього «живого» спілкування. Отже, формуванню мовленнєво-комунікативної компетентності особистості слід приділяти чільну увагу.

НАУКОВІ, ПРАКТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ З ДАНОЇ ПРОБЛЕМИ

В основі сучасної дидактичної функції учителя лежить діалог, який має спонукати учнів до співпраці з наставником, активізувати їх творчо-пошукову діяльність, самоосвіту . У роботі керуюся науково-теоретичним досвідом з даної проблеми О. Бєляєва, Л. Скуратівського, Г.Шелехової, М.Пентилюк, Т.Ладижевської, Г.Михайловської, С.Омельчука.
У педагогічній діяльності опираюся на праці Д.О.Пузікова, Г.М. Несен, І.В. Родигіної, Л.В.Сохань (компетентнісний підхід до навчання), О.І.Пометун, Л.І.Пироженко (інтерактивні технології), А.С.Бєлкіна (технологія «Створення ситуації успіху»), В.В.Андрієвської, Г.О.Балла (діалогічний підхід в освіті), О.М.Пєхоти, Т.В.Гришиної (освітні технології), Ю.В.Васькова, В.Д.Шарко (педагогічні теорії, технології, досвід), В.І.Бондаря (педагогічна технологія) тощо.
У розв’язанні порушеної проблеми важливо усвідомити суть і структуру поняття комунікативної компетентності. Для цього доречно навести визначення комунікативної "компетенції", подане в словнику-довіднику з української лінгводидактики (за редакцією М. Пентилюк): "комунікативна компетенція – здатність користуватися мовою залежно від ситуації, особлива якість мовленнєвої особистості, набута в процесі спілкування або спеціально організованого навчання. Комунікативна компетенція складається з мовленнєвої компетенції (уміння застосовувати знання мови на практиці, користуватися мовними одиницями), мовної компетенції (знання одиниць мови та правил їх поєднання), предметної компетенції (уміння на основі активного володіння загальною лексикою відтворювати в свідомості картину світу), прагматичної компетентності (здатність до здійснення мовленнєвої діяльності, зумовленої комунікативною метою, до вибору необхідних форм, типів мовлення, урахування функціонально-стильових
різновидів мовлення)" [10, с. 70].
Базою для формування комунікативної компетентності в шкільному курсі української мови є мовна і мовленнєва
компетентності.
Мовленнєво-комунікативна компетентність – це складова життєвої компетентності, і, за визначенням І.Г.Єрмакова та Д.О.Пузікова, «включає сукупність здатностей, пов’язаних з ефективним спілкуванням, а саме: володіння рідною та іноземними мовами, знання, вміння та навички, пов’язані із застосуванням засобів комунікації, наявність умінь, пов’язаних із розумінням психологічних особливостей спілкування, здатність та готовність до реалізації навичок уникнення та розв’язання конфліктів, володіння навичками самопрезентації» .
Тому своє завдання педагога-словесника, який працює над проблемою підготовки комунікативно спроможного та життєздатного випускника школи, вбачаю у формуванні компетентнісно орієнтованої особистості.

Провідна ідея

досвіду полягає у виробленні певної сукупності технологій навчання української словесності, що сприяють розвитку комунікативних компетенцій, творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок у сучасних школярів. Реалізую ідею через технології «Створення ситуації успіху» (за А.С.Бєлкіним) з використанням інтерактивних технологій (за О.І.Пометун, Л.В.Пироженко). Взявши за основу створення психологічного комфорту та активну взаємодію в процесі навчання, керуюся такими принципами:

кожна дитина успішна;
зроби сам, щоб навчитися;
коли вчиш іншого, вдосконалюєш власні знання;
кожна думка, висловлена учнем, має право на існування й варта уваги.

При цьому зміст навчальної діяльності, згідно з моделлю технології «Навчаюся для успішного життя» (див. Додаток 1) , вибудовую за ієрархією: мотивація: сучасне суспільство надає багато можливостей стати успішною людиною, але для цього потрібні знання, інтелект, уміння спілкуватися, сформована активна життєва позиція через навчання в дії;

мета діяльності вчителя: створити ситуацію довіри та успіху, бо тільки в таких обставинах дитина «розкривається», може повірити у свої можливості, реалізуватися як творча особистість, сміливо продемонструвати свої здібності;

форми організації: парна, групова, індивідуальна на різножанрових уроках (інтерактивна лекція, прес-конференція, урок-практикум, урок-подорож тощо);

методи: словесні, частково-пошукові, репродуктивні, пояснювально-ілюстративні;

прийоми: редагування, переклад тексту, рольові ігри, взаємоопитування, ситуативні діалоги тощо;

очікувані результати: учень-випускник не тільки володіє знаннями, уміннями та навичками з предмета, але й уміє формулювати власну точку зору, відстоювати свою позицію, співпрацювати в групі, колективі, мати коло однодумців, бути комунікабельною, толерантною людиною.

Уроки будую на підставі рівноправного партнерства і спілкування на творчих засадах з використанням інтерактивних форм та методів: кооперативного навчання (робота в парах, у малих групах, «акваріум»); колективно-групового навчання («мікрофон», «мозкова атака», «незакінчені речення», «навчаючи-учуся»); ситуативного моделювання (розігрування ситуацій за ролями); опрацювання дискусійних питань (дискусія).
Саме навчання в дії допомагає налагодити взаємостосунки, які ґрунтуються на довірі, відкритості, позитивному сприйнятті освітнього середовища, і виробити установку на продуктивну діяльність. Наприклад, урок української мови в 11 класі на тему: «Чи можна уникнути конфлікту між батьками та дітьми?», проведений у формі дискусії, мав на меті навчити учнів дискутувати, обґрунтовувати власну думку, толерантно ставитися до співрозмовника. У ході дискусії учні, запрошені батьки, психолог мали можливість висловитися з даної проблеми. На уроці української літератури у 9-му класі за поемою Т.Шевченка «Катерина», у результаті обговорення було з’ясовано причини непорозумінь та можливі шляхи їх розв’язання.
Готуючись до уроків, стараюсь виокремити ті слова, на яких є потреба загострити увагу учнів, продумую вправи, у процесі виконання яких буде пояснено зміст і значеннєві відтінки слів, а також діти вчитимуться вживати ці слова у зв'язному мовленні.
У словниковій роботі є свої труднощі. Часто дитина не розуміє слова тому, що позначуваний ним предмет вона знає під іншою назвою. У такому разі слід замінити невідому учням назву на відому. Наприклад: лелека – чорногуз, гас – керосин та ін. Паралельно треба на конкретних прикладах розкривати поняття багатозначності слів, синонімії та антонімії.

Функційний підхід до вивчення речення

Одне з важливих завдань мовника – навчити школярів правильно будувати речення різних типів. Виконуючи вправи, які добирає учитель, вони конструюють речення, різні за інтонацією (розповідні, спонукальні, питальні), за емоційним забарвленням (окличні, неокличні), а потім озвучують їх. Одночасно набувають умінь складати непоширені й поширені речення, перетворювати поширені на непоширені і навпаки. Ефективними є такі форми роботи:

3 поданих слів скласти речення, поставити їх у потрібній формі.

Катерина, ні, слухала, ні, батька, неньки, не.

Побудувати непоширені речення, логічно поєднавши слова першого і другого рядка.

Сонце, соловейко, жито, машина. Колоситься, сховалось, співає, мчить.

Поширити речення другорядними членами.

Тече вода. Віє вітер. Верба похилилась.

Зредагувати речення.

Микола прокинувся рано вранці, відкрив очі й усміхнувся сонцю. Діти з задоволенням включилися у гру, наввипередки підбирали слова для кросворда.

Закінчити речення.

На лузі зеленіє висока... Весело проводять діти зимові...

Виправити деформований текст, розкривши дужки й поставивши слова в потрібній формі.

Синім холодним блиском (одсвічувати) пагорб. Над чорною землею (вставати) білі-білі хмари. Вони (облягати) по обрію високе зеленкувате небо.

Текст у системі розвитку мовлення

Розвиткові мовленнєво- комунікативних умінь і навичок сприяє робота з текстом, зокрема проведення усних та письмових переказів. Цей вид діяльності має велике виховне й освітнє значення. Для переказу слід добирати тексти з нескладним сюжетом, природознавчого, історичного, героїчного змісту, актуальні з погляду сьогодення.
Не менш важливо навчати школярів складати міні-твори розповідного та описового характеру, твори-роздуми, які сприяють розвиткові їхнього мислення, мовлення, творчої думки.
Перед будь-якою творчою роботою проводжу бесіду. Учні обговорять тему, складуть план, доберуть мовний матеріал. Діти зможуть цікаво розповісти лише про те, що вони добре знають.
Активізує творчу думку учнів такий вид роботи, як твір за поданим початком із завданням використати власні спостереження над природними явищами, суспільними подіями, зокрема й тими, про які знають із розповідей старших, дати їм оцінку. Наприклад:

Теплий ясний літній день. Учні з учителем на екскурсії вивчають рідний край. Вони зупинились на високому березі річки...

Далі діти пишуть самостійно, добирають потрібні слова й вирази, послідовно викладають зібраний матеріал.
На уроках літератури практикую складання усного твору-характеристики літературного персонажа за поданим планом, основою для якого мають стати дитячі переживання та враження від прочитаного.
Важливе місце у формуванні комунікативної компетентності займають твори за картиною. Навіть найбільш мовчазні діти, розглядаючи художнє полотно, починають міркувати і висловлюватися. Зорові образи збуджують уяву, емоції, зроджують потребу в художньому осягненні дійсності. Прилучення до мистецтва формує художній смак учнів, спонукає розширювати виражальні засоби власного мовлення, досягати образності вислову.
При цьому стараюсь уважно добирати живописні твори для опису, ретельно визначати методи і прийоми роботи на кожному етапі уроку, складниками якої мають бути:

попередня бесіда, що має підготувати учнів до визначення теми картини;
розгляд художнього полотна;
аналіз картини;
колективне складання плану до майбутнього твору, запис його на дошці;
використання літературно-художнього матеріалу, що певною мірою відображає зміст картини;
словникова робота;
написання твору.

Одним із життєво значущих видів учнівських висловлювань є замітка в газету з пропозиціями, висновками. Цей жанр передбачає чітку мету спілкування – поділитися своїми враженнями, міркуваннями, досвідом – і має конкретного адресата мовлення. На уроці ознайомлюю учнів із жанровими особливостями замітки, зокрема таких її різновидів, як інформаційна та дискусійна, докладно зупиняюся на суті та змісті пропозицій і висновків. Далі учні можуть виконувати самостійну роботу – складати замітки на актуальну тему.
З метою формування мовленнєво-комунікативної компетентності – запоруки виховання соціально активної особистості – у шкільній програмі відводиться чимало часу на аудіювання, читання мовчки та вголос. У цих видах діяльності учні мають вправлятися на спеціально дібраних текстах, які сприяють розвиткові мовленнєвих умінь і навичок. При цьому треба враховувати не тільки вікові особливості дітей, а й їхні здібності. Тексти з таких галузей, як історія, біологія, географія, дають можливість учням глибше ознайомитися з термінологією різних наук. На їхній основі можна будувати й розігрувати навчальні ситуації з використанням типових форм спілкування – усного діалогу, усного та письмового монологу. Усе це працює на розширення лексичного запасу школярів, глибше пізнання ними рідної мови.
Актуальність проблеми навчання усного діалогічного мовлення потребує такої організації процесу засвоєння знань, яка забезпечувала б розвиток пізнавальної діяльності учнів і водночас створювала сприятливі умови для вдосконалення мовленнєвих навичок проводити діалог, уміння бути повноправним учасником діалогічного спілкування.
Діалог, що визначається як розмова двох або більше осіб, – це і процес мовленнєвої діяльності (діалогування), і його результат (діалогічний текст).
Діалогічне спілкування – явище ситуативне, тому цілком зрозуміти його можна тільки в контексті тієї ситуації, в якій створюється мовленнєвий акт. Навчальні мовленнєві ситуації ставлять учня в умови, ідентичні природним, дають змогу активізувати розмовні формули, відповідну лексику, граматичні структури, не фіксуючи уваги на них, збуджують уяву учнів, спонукають їх правильно оформляти свою думку. Змінюючи ті чи інші моменти ситуації, можна керувати висловлюваннями учнів і спрямовувати їх у потрібному мовленнєвому напрямку.
Важливою особливістю усного діалогічного мовлення є фразеологічність. Переважна більшість усталених зворотів має оцінне значення – виражає позитивну або негативну характеристику особи чи предмета під час спілкування. Фразеологізми, як і слова, служать будівельним матеріалом для реплік, вони характеризуються образністю, опуклістю, незамкненістю структури. Тож удало вжитий фразеологічний зворот пожвавлює діалогування, робить його емоційним.
Учні мають усвідомити, що в усному діалогічному мовленні чільне місце займає еліптичність (окремі члени репліки випускаються). Невід'ємними компонентами й носіями еліптичності діалогу є короткі клішовані форми діалогічних реплік. Клішованість істотно підвищує точність, виразність, стійкість і ситуативну заданість діалогічного мовлення.
У процесі навчання усного діалогічного мовлення на уроках словесності використовую різні форми й методи роботи. Вибір їх визначається методичними етапами уроків, такими, як презентація мовного матеріалу та засобів оперування ним; пояснення вчителя; самостійна пошукова діяльність учнів; виконання тренувальних вправ; практичне застосування засвоєного матеріалу у процесі діалогування.
Найприйнятніші форми і методи навчання усного діалогічного мовлення:

бесіда (евристична, підготовча, повідомлювальна, узагальнювальна, повторювальна);
розповідь (пояснення);
спостереження;
реконструювання;
конструювання;
продукування, так званий комунікативний метод, діалогування, диспут, дискусія.

Кожний метод реалізується відповідними прийомами навчання, скажімо, метод діалогування передбачає опрацювання окремих граматичних форм, добір формул мовленнєвого етикету, правил поведінки, вибір інтонації, побудову діалогічних реплік, діалогічних єдностей тощо.
Для формування діалогічних мовленнєвих умінь і навичок важливо пропонувати дітям систему комунікативних вправ: мовно-мовленнєвих, умовно-мовленнєвих і власне - мовленнєвих. Перші з них спрямовані на засвоєння мовного матеріалу, який є будівельним для продукування діалогічних реплік за зразком (конструювання реплік, орієнтуючись на поданий приклад, заміна однієї конструкції на іншу за аналогією), за інструкцією (складання реплік із дібраними синонімами, антонімами, метафорами для образного оформлення змісту, добір фразеологізмів, прислів'їв, прийнятних звертань до співрозмовника), за завданням типу: побудувати репліку -відповідь на вимогу вчителя «погодьтеся...», «перепитайте...», «уточніть...», «дізнайтеся...».
Умовно-мовленнєві вправи скеровують учнів на побудову переважно діалогічних єдностей, що виражають запит інформації, уточнення, захоплення, радість тощо. Вони містять завдання на кшталт «Відреагуйте на...», «Дайте відповідь...», «Попросіть вибачення...» та ін.
Такі види діяльності, як інсценізація літературних творів, моделювання життєвих ситуацій тощо дають позитивні результати для створення ситуації успіху, допомагають учням адаптуватися в життєвому мовленнєвому середовищі.
Використовую інсценізацію як засіб втілення в образ і можливість передати особистий погляд на того чи іншого героя (інсценізація уривку із п’єси Т.Шевченка «Наймичка»), власне продовження художнього твору (6-9 кл., пофантазуйте, як надалі складатимуться стосунки між Павликом і Захарком, героями оповідання С. Черкасенка «Маленький горбань»), «самореабілітація» героя (11 кл., підготуйте монолог-виправдання Григорія Многогрішного «Чому я вбив Медвина?»), спостереження над мовним матеріалом (афоризмами,фразеологізмами,прислів’ями тощо)(5-11кл).
Робота з даної проблеми знаходить відображення і в позакласних заходах: проведенні Тижня української писемності, вечорниць, конкурсно-розважальних програм, літературних свят, мовознавчих турнірів тощо.
Склалася певна система щодо формування мовленнєво- комунікативної компетентності школяра, яка дає вже позитивні результати.(див. Додаток 2).
Підтвердженням цього є внутрішній моніторинг успішності навчання з предмета, результати ЗНО. Мої учні займали ІІ-ІІІ місця на ІІ етапі олімпіади з української мови і літератури, конкурсі знавців рідної мови ім. П. Яцика, мовно-літературному конкурсі ім. Т. Шевченка.

ПРОБЛЕМИ ТА ТРУДНОЩІ ЩОДО ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЄВО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВ’ЯЗАННЯ:

Психологічна закритість дітей для ведення діалогу (полілогу) через недовіру як до вчителя, так і до однокласників.

Створюючи «ситуацію успіху», долаємо цей бар’єр і викликаємо учня на відверту розмову.

Втрата зацікавленості учнів до художнього читання через надмірне захоплення телекомунікаціями, відповідно збіднюється образність, виразність мовлення, набуває популярності молодіжний сленг.

Необхідно залучати дітей до таких форм роботи: відвідування театру, картинних галерей, вокальних, хореографічних, театральних студій, дискусійних клубів, школи лідера, організовувати походи, екскурсії тощо.

В учнів,які працюють у російськомовному режимі, україномовне спілкування звужується до меж урочного часу, що викликає мовленнєві труднощі.

Вбачаємо вихід із ситуації у пропаганді повсякчасного спілкування українською мовою.

ВИСНОВКИ

Уважаємо, що методичний спектр словесника надзвичайно широкий, спроможний оптимально забезпечити вироблення комунікативних компетенцій школярів, а також створити належні умови для саморозвитку, самовдосконалення і самореалізації особистості.
Формуючи компетентну особистість,учитель повинен:

закласти міцний фундамент – збагатити знаннями;
дати обсяжний словниковий запас;
навчити вільно висловлювати думки;
виробити вміння аналізувати, синтезувати, класифікувати події й оцінювати їх, мати на все власну думку;
навчити орієнтуватися у великому потоці інформації, вибирати з нього основне.

Працюючи над формуванням мовленнєво- комунікативної компетентності учнів, треба пам'ятати, що характерною особливістю цієї методики є те, що вона орієнтована на розвиток здатності ефективного спілкування в різних соціальних ситуаціях.

Учитель – головна рушійна сила в забезпеченні процесу формування самоосвітньої компетентності учнів. Від нього передусім залежать результати, яких досягнуть учні.

Р.Т. Кіоса

ЛІТЕРАТУРА

Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-%D0%BF] / Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року.
Урок словесності: реалізація змістових ліній Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти: зб. наук. – метод. матеріалів / упор. Н. Уманців, Я. Козленко, С. Худецька; наук. ред. О. Мариновська. – Івано – Франківськ, 2012. – 270 с.
Омельчук С.Основні аспекти мовленнєво – методичної компетентності сучасного вчителя – словесника / С. Омельчук // Дивослово. – 2012. - №5. – С. 13 – 18.
Богданець Н.І.Система роботи з формувань в учнів мовленнєво-комунікативної компетентності/Н.І. Богданець / /Педагогічна скарбниця До неччини.-2002.-№1.
Дідук Г. І. емотивно – комунікативне вивчення мовних засобів на уроках розвитку зв’язного мовлення / Г.І.Дідук // Українська мова і література в школі.-2000. - №5.- С. 10-14.
Кобцев Д. мовленнєва діяльність на уроках української мови / Д. Кобцев, І.Приходько. – Тернопіль : підручники та посібники. -2005. – с. 68-78.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Рідна (українська) мова для 5 – 12 класів з українською мовою навчання / Скуратівський Л. В., Шелехова Г.Т. та ін. – К., 2005.
Пометун О.І. сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. – метод. посіб. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко; за ред.. О.І. Пометун.- К.:А.С.К., 2004. -192с.
Освітні інновації та передовий педагогічний досвід в закладах освіти Івано – Франківської області: наук. – метод. зб. / упор.: З.Болюк, Р. Зуб’як, О.Мариновська та ін.;за заг. ред. Болюк З., Мариновської О.,Зуб’яка Р. – Івано – Франківськ: ОІППО, 2007. – 218с.
М.І. Пентелюк. Сучасний урок української мови.- Харків, основа, 2007.
К. Ю. Голобородько, Н. П. Ткаченко – Х.: Основа, 2007.-176с. Інтерактивне навчання на уроках української мови та літератури.

Додаток 1

Модель технології «Навчаюся для успішного життя»

Додаток 2

Формування мовленнєво - комунікативної компетентності через взаємодію учасників навчально – виховного процесу

1 коментар:

Наталя Королевич сказав...: надзвичайно актуальна тема досвіду, адже проблема формування мовленнєво-комунікаційної компетенції саме на часі! Вірніше - завжди на часі. Особливо сподобалась модель технології "Навчаюся для успішного життя". Вважаю, що таким досвідом варто ділитися та активно впроваджувати в життя.; 25.12.14, 21:33

Дописати коментар

Галина Петрів

Сторінки

Опис досвіду